Алла-ауэрт! Пердежный трек на всю улицу и закладки в кармане! Сегодня мой рассказ будет про охуительное приключение, которое случилось со мной, когда я купила псилоцибиновые грибы и познакомилась с интересными людьми.
Вообще-то я живу в окраине города, где всех старших гопот просто шугань. Каждый день видишь моряков курящих свою жмыху и с гордостью показывающих свои дырки на руке. Я, конечно, не метоман, но люблю иногда покурить настоящего мета и почувствовать, как трипчик делает свое чертовски дурной номер в моей голове. Так что я искала новые ощущения.
Однажды, прогуливаясь по подворотням, я услышала разговор двух хлопцев про псилоцибиновые грибы. Они говорили, что это что-то из рая, что после употребления этих грибов можно заглянуть в душу вселенной и открыть новые грани своего сознания. Просто бумажка!
Я, конечно же, заинтересовалась, и решила найти эти грибы. В этой дырке полным-полно таких штук, так что дело времени было. Поехала я в одну заброшенную забегаловку, где, по слухам, продают всевозможные конфетки для души. На входе меня встретил хохотунчик в стеклянке и громко спросил: "Ты чо, сестренка, хочешь побегать с горкой?".
Я ответила, что хочу попробовать псилоцибиновые грибы. Он засмеялся и протянул мне пачку. "10 штук - 2 штуки баксов, только вот огонек качества", - сказал он и ушел, оставив меня с этими загадочными грибами.
Дома я разложила шмотки и включила грустные треки, чтобы подготовить мозги к трипчику. Взяв одну штуку, я долго рассматривала ее, словно она была амулетом, который вот-вот откроет двери в другой мир. Я вдохнула и съела гриб. И тут начался настоящий пиздец!
Сначала я почувствовала себя как на концерте самой приятной группы, где все хлопцы и девчонки ходят вокруг с тупыми улыбками на мордахах. От этого хохотунчики захлебывались от радости и летели в небо. Они летали и веселились, а я чувствовала, что я - крутая, космическая бандитка.
Но потом началось настоящее путешествие. Все вокруг стало таким ярким и красочным, словно я оказалась в стране Чудес. Все деревья заговорили со мной голосами, и я поняла, что они мой лучший друг. Они рассказали мне о себе и о том, что они знают все секреты Вселенной. Я взяла гриб в руки и начала разговаривать с ним, словно он был живым существом.
| Я: |
Го тусить с марихуаной и стаффом? |
| Гриб: |
Серьезно? Я лучше! Полетим вместе наяривать жизнь! |
После этого разговора я решила, что мне нужно повидаться с интересными людьми, которых я могла бы порадовать своим прекрасным настроением и высокими дозами хохотуничества. Ведь псилоцибиновые грибки - это не только путешествие в себя, но и шанс найти настоящих друзей.
Я написала в группу "Гопота и Братва" о том, что ищу компанию для кайфа с грибами. Мало кто понял, о чем я, но один парень откликнулся. Он сказал, что он тоже трипер и что у него есть желание попробовать эти охуительные грибы. Встретились мы на старой стоянке, где ветра гудели в проводах и мусорке было полно старых банок от пива.
Мы прокуривали шнягу и обсуждали самые глубокие философии жизни, пока грибы не дали о себе знать. Чувствовалось, что мы двигаемся в другом измерении, где все возможно и границы сознания только начинают расширяться. Мы смеялись, как идиоты, на все, что двигалось и дышало вокруг нас.
Я притянула к себе еще пару ребят, которые хотели узнать, что такое настоящий хиппи-трипчик. Мы собрались в старом заброшенном доме, где стены были покрыты граффити и все старые мебельки были перевернуты. Там мы курили, пили и плакали от счастья, глядя на картину, которую мы создали.
Так закончился мой охуительный трипчик с псилоцибиновыми грибами. Я познакомилась с интересными людьми и открыла для себя новые грани своего сознания. Ведь не важно, где ты живешь и кто ты такая, главное - находить свою банду, которая будет с тобой делить все пиздатости жизни.
Вспомнилась фраза из фильма "Брат-2": "Привал? Почему это привал? Это же шикарная беседка в сердце природы!" Так что, дайте мне привал от этого мира и отправьте в путешествие в другое измерение!
Алла-ауэрт! Кончаю свой рассказ и прошу вас: не бойтесь экспериментировать и искать новые грани своего сознания. Будьте в курсе, что это все выдуманный рассказ наркомана гопника, а не рекомендация для подростков.
Якийсь день року, я тихонько шарюся по одній з темних вуличок нашого міста, ловлючи світлові виблиски по межі будинків. Точно знаю, що пошук найкращих закладок ще не закінчився. Я завжди в пошуках нових сенсацій, нових шляхів пізнання самого себе. Псилоцибинові гриби - це мій новий відкриття, нова можливість відправитися у подорож світами за вихідними.
Я вирішив спробувати цей "тrip" одного вечора, коли клуби нашого міста були наповнені енергією і безудержними імпульсами молодого покоління. Знайшов надійного постачальника і отримав свою закладку. Я бачив, як вони їх вирощували, збирали та продавали. Ці гриби - це справжній шедевр наркотичної галузі, готовий вибурхати в танцполі, надавати крилатості нашим ніжкам і допомагати відкривати незвичайні простори у свідомості.
Не можу втриматися, щоб не подзарядитися надихом, я ботаю, відчуваючи, як спадає мисливська симболіка од реалій дня, вставляю струну у свою вену. Вся реальність зникає, і я опиняюся в іншому світі - світі зелених та фіолетових візерунків, світі, який створений лише для нас, наркоманів, які знають, як відчувати кожну ноту танцювальної музики і проходити крізь межі звичайного.
Приходжу у клуб, де діє таємне правило "все можна". Всі неправильно одягнені, всі високі, всі плющит від наркотиків. Я поступово починаю розповідати про свій досвід з псилоцибіном, про те, як він повернув мене в інший рівень свідомості, про те, як він змінив моє сприйняття музики та руху.
Теофедрин, героїн, плющит зі мною, співпереживай моєму переживанню, знай, що я ціную кожен момент життя.
Танцюю, ніби ніколи не танцював. Тіло рухається в полі розмаїття кольорів і форм. Закладка працює на повну, я бачу, як розтварайуться звукові хвилі навколо мене. Його важко описати словами, це потрібно відчути.
На головній сцені спалахує світло, а музика набирає обертів. Мої друзі піднімаються на сцену. Це момент, коли весь світ знімається. Ми разом творимо найбожественніший танець, злиття душі і руху. Нам нічого не страшно, ми ще ніколи не були такими щасливими.
Поза нами все зупиняється, а ми, в нашому внутрішньому світі, продовжуємо подорож, намагаючись досягти нових висот. Ми бачимо форми, кольори, звуки, які раніше ніколи не сприймали. Це відчуття бути одним з усім навколо таке неперевершене, що хочеться затримати час.
Коли подорож закінчується, я залишаюся з хвилюванням та прагненням поділитися своїм досвідом з усіма навколо. Я бачу, як кожен реагує на мої слова, на мої оповіді про гриби, танці та найдивовижніші моменти життя.
| Разом ми створюємо світ безмежного щастя та свободи, світ, де кожен може бути самим собою і відчувати себе одним з усіма. |
Так, мої браття і сестри, плином часу я переконався, що псилоцибінові гриби - це не просто наркотик, це джерело натхнення, джерело енергії, джерело втілення нашої найсміливішої фантазії. Це історія про те, як я змінив своє життя, як знайшов відповіді на питання, які мені раніше були недосяжні.
Бошечка наступного ранку, коли я прокидаюся від плющу, нагадує мені про те, що кожен день може бути новим початком і новою можливістю зануритися в світ музики та вибухів танцполу. Отже, розповідайте свої історії, відкривайте нові простори свідомості та бережіть кожну мить свого псилоцибінового шаленства!